У світі де вирує в злагоді життя
Наївний заклик до свободи.
Бо кожне твориво на світі не саме--
Навчаймось від гармонії природи.
Людина на вершині недарма,
Бо має розум – дар від Бога.
Природу мусить берегти,
Лишень співпраця – істинна дорога.
Родючий ґрунт наповнений життям,
На буйних луках – різнотрав’я.
Мільярди незначних створінь
Працюють дружно, без змагання.
Убогий розумом, не знаючи Творця
Трактує: «боротьба за виживання».
Йому і досі невтямки –
Гармонія – то безліч незрівнянна!
Життя мурах є прикладом для нас:
Підозрюють – «то колективний розум»….
Та хто цей «розум» розуму навчив
Не скаже ні один філософ!
Мураха має свій статут,
Уміє ворога впізнати.
Вирощує плантації грибів,
«Худобу» може приручати.
Навчись, лінюху від мурах,
Життя одразу стане кращим.
Що ти людина – не чванись,
Людиною ще треба стати.
Людині дав Творець Закон.
Закон вказав -- потрібно виправлятись,
Вспадкують землю тільки ті,
Що ним живуть, що Бога прагнуть знати.
КНИГА ПРИПОВІСТЕЙ СОЛОМОНОВИХ 6:6-8 «Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її – й помудрій: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377897
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2012
автор: А.Б.В.Гість