Давай стрибати на ліжку мов діти,
Від самої юності до нашої старості.
Ти даруватимеш мої улюблені квіти,
Я читатиму вірші сторічної давності.
Давай стрибати високо в небо!
Збирати зірки у склянку ранкової кави...
Ми створимо своє кредо:
"Не робити з кохання забави".
Давай гойдатися над цілим світом
І лапати краплини дощу.
Це буде ще краще ніж минулим літом
Я тебе до неї не відпущу.
Давай ми будемо...
Проте ні! Зачекай!
Спочатку один одного ми знайдемо,
Але ти мене міцніше тримай.
Візьми мене у дружини.
Проте ні! Я уже наречена.
Не даруй мені більше жоржини,
Я тепер мрія твоя нездійсненна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2012
автор: Марія Радіонова