Зачесані верби схилились тремтливо,
щось шепочуть до річки у захваті стриманім,
у цноті торкнулись волосяним дивом
до вод й таємниць, що сховались в глибині.
Осене чарівна, пануєш вже довкола знову!
Ти барвами урочисто-сумними
в журні рядки кладеш до слова слово
і щемом огортаєш серце у нестримі.
Останні дні теплопрозорі
лоскочуть павутинням і промінням,
як згасне день чарують погляд зорі
з “безодні оксамиту чорного склепіння”.
2 жовтня 2000
*Переміщено зі збірки "Легенди..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377987
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.11.2012
автор: GreViZ