Пізня осінь. Дніпропетровські вулиці довкола.
Вони мінливо, різко котяться углиб.
В моєму серці листопадова розмова
така ж зрадлива, як і вечоровий грим.
Не залишилося від спогадів багато:
пригорща вранішніх морозів на землі,
і шлях бруківкою, де бігають трамваї.
А ще ті очі... що зовуться "надясні".
І все. І все... Дніпропетровськ два роки тому.
Вже не згадаю навіть розкладу шляхів.
А що змінилось, може, риси на чолі,
коли спинило Синє Небо на півслові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378056
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2012
автор: Ліна Біла