Як безжально пусто
У моїй квартирі .
І пам’ять не відпустить
Полинути у вирій.
В далекий південь теплий
Без спогадів про тебе.
Щоб серце більш не терпло…
Помовч собі, не треба
Ти не кажи нічого,
Сама все добре знаю.
Та почуття палкого
Ніяк не приховаю.
В порожній цій домівці
Сиджу собі, залишена
При квітах і при свічці,
І почуттях принижених.
Пішов, напевно, назавжди,
Ти більш не повернешся.
Я не попрошу підожди,
Захочеш, сам озвешся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378150
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2012
автор: Оксана Гринчук