Не кохай,не люби,не веди до танцю.
Своє серце я віддам старому коханцю.
Візьме він,буде ня все життя любити,
Іше пуд облаком будеш мі ходити.
Не жалій,і не клич.Бом його дружина.
Що із ним в ліжку сплю-то твоя провина.
Цілував цілу ніч,цілий Божий ранок,
Ранком встав тай пішов на старенький ганок.
Ой булам тай сліпа,бо він красивіший.
В ліжку він ізо мнов у сто раз миліший.
Не ходи на коні перед мойов хижов,
Бо мені до серця чоловік муй ближе.
Вжесь кохав,вжесь хотів-я вже не кохала,
Дотипирь я тебе сто року чекала.
Найди сі коханий схожую дівчину,
Пробачаву тобі старую провину.
Не найшов?Хоть глядав?Типирь ня лем видіш?
Ізо мнов чом такой другий рік вже чиниш?
На ганку стову я-шо все там чекаву?
-Шо робиш мила ту?
-Та сама не знаву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378194
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2012
автор: Відочка Вансель