Це так приємно
Коли для вас не рідний,
В серці коле
Повторю чемно,
Що коли не рідний
В серці коле
В серці вітри
Витри попіл
Знов побачимось о котрій?
Це бездарність
Випускати рими в простір
Цей пес дар ніс
А його поранив постріл
Тих хто любить м’ясо й кості
То ж тепер іде наосліп
Чагарник, бур’ян, узбіччя
Ми побачимось, о котрій?
У володіннях потойбіччя
Знаю зустрічі короткі
Всюди бридко і огидно
Всі зважають, все не рідне
Сам осуджую, не видно?
Чагарник, бур’ян ще й квітне
Все змішалось гори дригом
Все змішали м’ясоїди
Якщо будеш проти криком
Знову постріл ясно в’їде
В серці коле
Й так приємно
Добродію
Так соромно й боляче
Добро дають…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378388
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2012
автор: Віталій Попович