Сувенірна лавка з претензіями на вічність
Розкрила свою пащу і з’їдає мозок пастві
Розплющ ти свої затуманені очі, друже
Постарайся в цю прірву не впасти свідомо.
Їх речі – вода, що затопить підвали некрепкі
Руйнівна стихія брехні зруйнує будинок твій
Одягни й ти вінок і неси свої муки крізь буття
Без права захистити себе перед марністю.
Будь безправним і мізерним з претензіями на вічність
Не підіймай голови своєї заплутаної і стомленої
Пасися разом з паствою і поклоняйся маренням
Шукай диявола всюдисущого у кожному інакомислячому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378453
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2012
автор: Коваль Богдан