Захланниста жадність

Як  вени  на  зовні  й  оголені  нерви,  -  
Чутливо-вразливі  до  болю
Рецептори  слуху  і  зору.  Маневри
Всіх  тих,  хто  гризе  свою  долю:
Частинку  свою,  як  шматочок  хлібини,
Даровану  кожному  Богом.
Нічого  святого  нема  для  людини:
Все  мало  і  мало  їй  свого.
Вражає,  шокує,  нарешті  хвилює
Почута  й  побачена  в  людях
Захланниста  жадність.  А  заздрість  полює
Постійно  з  прицілом  на  грудях.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378494
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2012
автор: Бойчук Роман