Як вени на зовні й оголені нерви, -
Чутливо-вразливі до болю
Рецептори слуху і зору. Маневри
Всіх тих, хто гризе свою долю:
Частинку свою, як шматочок хлібини,
Даровану кожному Богом.
Нічого святого нема для людини:
Все мало і мало їй свого.
Вражає, шокує, нарешті хвилює
Почута й побачена в людях
Захланниста жадність. А заздрість полює
Постійно з прицілом на грудях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378494
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2012
автор: Бойчук Роман