Молилась бабця сива у кутку
Одна кровинка ж в неї, та ще й пізня.
Просила долю щоб її гірку
Минуть онуці, так просила слізно.
Ломила руки, в образи святих,
Спиналися її старечі очі
І так вона молилася до них,
І як вона в це вірила пророче…
.
Нова епоха, а бабуся ще
З минулого прийшла сюди століття
Онуці - от підставить вже плече
Її прийдешнє світле повноліття.
Хотіла бабця, щоб її дитя
Пізнало щастя і доброту й любов.
Бо цей екзамен не простий – життя,
Не зранила щоб серце й душу в кров.
Жила святою вірою в житті,
Яка тримає людяні вітрила.
Дивились на бабусеньку Святі,
І на онуку сходила їх Сила…́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378516
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2012
автор: Надія Гуржій