Олександр ПЕЧОРА
ПІСНЯ З ДОРОГИ
Доріг подолано багато,
та ми блукаємо в світах.
Сурмлять вітри – чекає хата!
Та не злітає наш літак.
Дороги різні обирали
і не пізнали до пуття.
Ми молоді були й не знали –
назад не буде вороття.
Йдемо, і нас не зупинити,
і рве серця важкий вантаж.
Хоч скрипимо, не варто нити,
долаймо впевнено віраж.
Без крил польоту не буває.
Втікає сонце за межу,
та завжди заново світає,
бо вічний літ нетлінних душ.
Додому прагнемо летіти:
болючих дум витає рій…
З усіх світів до неньки діти
вертають знов на крилах мрій.
Не покидаймо поля бою,
доки сурмлять палкі серця.
Пройнявшись вірою й любов'ю,
додому лине пісня ця.
=======================
горлиця
Цвіте весна, я так люблю тебе.
Візьми мене, мене візьми.
Прийде зима і снігом стану я.
Поки цвіту візьми мене.
Заснуть поля пожовкнуть дні в журбі
І зникну я , і зникнеш ти,
І полетять у вирій журавлі,
Візьми мене в ці дні весни.
Життя це мить, берім від нього все.
Люби завжди, бо час пливе.
Вдихай весну, весна лиш раз цвіте.
Час, ворог злий, весну вкраде.
Цвіте весна, я так люблю тебе.
Візьми мене, мене візьми.
Прийде зима і снігом стану я.
Поки цвіту візьми мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378718
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Віктор Ох