Полічу до п’яти, прожену навіжену тривогу,
Забороною стану навпроти відкритих дверей.
Ти не зможеш піти, доки я не скажу головного,
Доки відчаю пісню до крапельки ти не вбереш.
Подивися у вічі! Востаннє дарована змога.
І мовчання сплети у бездушний пожовклий вінок.
Ти не зможеш піти, доки я не скажу головного,
Не дограю цю роль, поза кадром німого кіно.
Зафарбуєш моря, у холодні зимові відтінки,
Мої руки-мости не врятують без тебе нічого.
Відштовхнув тепле серце, недавно коханої жінки.
Все іди… ти не вартий мого головного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378905
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Любов Чернуха