Ой під вербою дівчина сидить,гірко плаче.
Чому іі не втішаєш сьогодні юначе?
Цілував іі личенько,тримав у обіймах.
А іі душа ридає наче на сто прірвах.
Байстрюком назвуть дитину,будуть ображати,
Обіцяв ти цій дівчині все життя кохати.
Хіба того заслужила,щоби всі сміялись?
Ви до ранку під вербою юначе кохались.
Колисала у колисці,слізьми умивалась,
Але вже до тебе хлопче більше не зверталась.
А коли дитя сміялось-тебе забувала.
І тобі лише здоров'я все життя бажала.
Не кляла.Не ображалась-сама винувата.
Просто за своє кохання в неі є зарплата.
Узяв заміж такий хлопець,що і не чекала.
А тебе?Тебе юначе самотність плекала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378908
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Відочка Вансель