Малює знов за вікнами моїми
Самотня осінь дивні колажі -
Незмежне море неба сивопінне,
Де хмари кораблями до межі.
Де крила мрії, мов ажурні в’язки –
На спицях янголів яскрава нить...
І так душа моя жадає казки
Хоча б на мить, хоча б одніську мить!
Так багне взріти тло те сяйнооке,
Що межи стужі всіює тепла...
А за спиною - ро́ки, ро́ки, ро́ки,
Обвуглені надії і слова.
Ба, вицвілі етюди, впалі лети...
Та знову зазирає у вікно
Маля́рка-осінь, кличучи поета
Вдивлятися у дивне полотно...
(15.11.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378928
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Леся Геник