Я п’ю вино, терпке й хмільне,
Хочу з вином забути все,
Тебе забути і звільнити душу…
Хоча чому тебе забути мушу?
Вино в крові – немов стихійне лихо,
Не можу стримуватися, бути тихо,
Я шепочу ніжні слова кохання,
Хоча не чуєш ти мого зізнання.
Пробач мені, пробач, що я кохаю,
Тобі я лиха не бажаю,
Для тебе я готова на усе….
Але лиш п’ю вино терпке, хмільне…
2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2012
автор: Наталька МНС