прикуті

суть  безсуттєвого  -  втрачений  час
віко  дверей  блимає  страхом
боязко  вірити  в  правду,  що  нас
замкнуто  в  сфері  власного  краху.
петлі  спустошено  виснуть  зі  стель,
на  підвіконні  гілки  сухих  квітів
ми  наче  до  власних  прикуті  скель,
як  той  Прометей,  з  відмінною  тільки,
у  тому,  що  Зевс  ні  причому.  Ми  самі
на  руки  натяли  мідні  кайдани
власних  страхів,  хронічної  втоми
й  невпевненості  ні  у  чому

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379180
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: М. Вольная