суть безсуттєвого - втрачений час
віко дверей блимає страхом
боязко вірити в правду, що нас
замкнуто в сфері власного краху.
петлі спустошено виснуть зі стель,
на підвіконні гілки сухих квітів
ми наче до власних прикуті скель,
як той Прометей, з відмінною тільки,
у тому, що Зевс ні причому. Ми самі
на руки натяли мідні кайдани
власних страхів, хронічної втоми
й невпевненості ні у чому
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379180
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: М. Вольная