****

22:25...
     Ти  десь  спиш,  а  я  роблю  собі  сумну  папіросу
     Вітер  небо  колише...Їде  криша
     Від  того  що  ти  там  сама...
     Сама?  Я  в  історії  цій  два  абзаци  пустими  залишу
     Я  у  вітра  попрошу  
     Щоби  він  їх  не  перелистав

     І  як  в  моїм  натільнім  хресті  живе  правосуддя
     Ці  невмілі  рядки  я  забуду,  якщо  дорахую  до  ста
     І  нестримний  азарт  
     Заповзти  під  надгробки  голодного  грудня
     Я  багато  хотів  -  та  я  навіть  не  дорозказав
     Як  гарячі  піски  прилипають  до  мокрих  підошвів
     На  прекрасні  куски  перетворим  немиті  миски
     Не  для  нас  ешафоти  будують  у  центрі  базарної  площі
     Не  про  нас  в  хрестоматіях  пишуть
     Наші  душі  згорять  і  не  лишуть
     За  собою  балади,  романи,  казки...
     
     Ми  простий  симбіоз  з  чистих  мрій  і  банальної  похоті  плоті
     Добрий  Бог  веселився,  мабудь
     Коли  нашу  слюну  міксанув
     Ми  відтоді  безумно  пливемо  в  цім  коловороті
     Тидесь  спиш...  Я  погладжу  весну  проти  шерсті  і  тоже  засну...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379241
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2012
автор: Володя з Тополівки