Дощ знову стука у вікно,
Він хоче щось сказати.
Я не люблю тебе давно.
І серце хоче спати
Воно втомилося саме,
Хоча й було з тобою.
Все що було - колись мине.
Дощ змиє все водою.
Вже все забулось - радість, біль.
Я вже не пам'ятаю.
І в даль летить автомобіль,
І музика лунає.
До мене більше не приходь.
Тепер тебе не знаю.
І сон ти мій тепер обходь.
Там місця вже немає.
Ти не любив мене, як я
Тебе кохала палко.
Тепер залишилась одна.
Але мені не жалко.
Я стала вільною сповна
Від страху, і від болю.
Я знаю що таке весна,
Я знаю, що це - воля.
Ти був, як сон в моїм житті -
Страшним нічним жахіттям.
Тепер пішов, і стали дні
Моїм новим століттям.
Тепер я сильна, наче сталь.
У лицаря на плечах.
Моє життя тепер - кришталь
І набагато легше.
Я навіть спомини зітру,
Про те що був ти в мене.
У день новий тепер ступлю.
І день цей вже без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379269
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2012
автор: ЮЛІЯ