Виходить, що нічого й не було.
Вже випито надії досхочу.
Пройшло рожевою оманою тепло,
Відкривши опіки кислотного дощу.
Та й бути не могло нічого в нас.
Спіткнулися світи один об один
У той далекий теплий Післяспас.
Й відчули подих зречення холодний.
Чи вибір невеликий зовсім, чи
Нагадує цей шлях знайому казку?
Вовчицею провити уночі…
Припухлі очі вдень сховати в маску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379387
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2012
автор: Валентина Курило