Поет пише свої вірші,
Музу ловлячи завжди,
Та мені вона не треба,
Щоб творити на землі.
Я натхнення своє знайду
В мерехтінні трав земних.
Мене в путь тернисту й довгу
Проводжають невиразні
Нотки нового шедевру, заставляючи гадать:
Що мені за музу взяти, щоб не прогадать.
Я не знайду свою музу в чарочці вина.
У розпусті та розвагах її теж нема.
Я знайду її не зразу, обійшовши світ.
І творитиму без музи, відганяючи чуття,
Доки серце не пізнає істину життя.
Доки житиму я тут, доти музу швидкокрилу
Та не завжди вірну ділу,
Замінити мені зможе наша матінка-природа.
Доки підступи вирують, доти я тріумфую.
Доки вітер безпощадно жовте листя розкида,
Доти муза не піде.
Вона житиме у серці, зігріваючи мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379462
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Просто Нікі