Говорять нам: «Живи, як жив, –
Твоя ж бо хата – скраю.
Та щоб думками не блудив, –
Вони лиш душу крають».
А як же бути? Поготів
Нас нагло обкрадають.
Говорять нам: «То ж, схаменись,
Не треба парадоксів.
Працюй собі, як і колись.
Бо ти – теж влада». Нонсенс!
Обранці ж бо жирують скрізь
З презирством до холопів.
Пройшли роки… Чи краще нам?
Всі звикли прісно жити.
Не віримо ділам й словам, --
Тут ніде правди діти.
Навіщо нашим ми панам?
Прийдеться довго скніти.
«Не заздріть тим – говорять нам, –
Хто наверху ясніє».
Їх заклеймлю в своїх віршах,
Як блудника й повію.
Тож підемо навстріч вітрам,
Нехай теплом овіють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379582
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Г. Король