Хоча ще пам'ятаю запах твого чаю,
Холодні руки й темно-карі очі.
Ти знаєш, може, все-таки скучаю,
Коли прокинуся сама посеред ночі.
Коли так холодно в прямому розумінні,
Ніхто уже не береже твій сон.
Були настільки ми з тобою божевільні,
Що й дихали, здається, в унісон.
Згадай лише на холодильнику записки,
Ми навіть видумали свої знаки:
Якісь там дужки, крапки, зірки, риски.
І вирізали фантики з "червоних маків".
А вечори з журналом "анекдоти",
І півлітрові кружки твого чаю.
Коли переглядаю спільні фото,
Ти знаєш, навіть дуже я скучаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379591
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: БылОсніжка