підійти...незнайомця узяти за руку
все без слів, у очах лиш німе "ходи?"
ця історія зовсім не варта друку
я писати лиш хочу комусь листи
ошелешений. вкотре оте "знайомі?"
не нервуй, я не знаю тебе, мабуть
ти на віру прийми цю просту аксіому
що ще дивні такі, як от я, живуть
це не фатум. це я. і мої химери
просто мало так стало у світі див
кожень день бо навколо лишень філістери
провокують осінній душі рецидив
я стомилась чекати. стомилася скніти
у сплетінні побляклих від жовчі мрій
спалахнути б. в пожежі чуттів згоріти.
із тобою в пригоді чудній оцій.
підійду, незнайомцю, візму за руку
не питай "що, куди, і навіщо, хто?"
не почуєш од мене сьогодні звуку
я сьогодні уперше не є Мефісто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379804
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: На_Героїні