Затихла музика давно,
Порозбігались пізні гості,
Ще на столі в пляшках вино,
Недоїдки,салфетки,кості.
Заснув сп'янілий чоловік.
Годинник північ доганяє,
Все це було немов торік,
Чи хтось з гостей щось пригадає?
Ніч колисає дивні сни.
О,Боже,хочеться як спати,
Та треба витерти столи
Виделки й посуд поскладати.
Ганчірка й віник у руках
І знов засяяла кімната.
Стоїть від втоми гул в вухах,
Та треба швидше все прибрати.
За північ стомлена накрай,
Не встигла ще стулити очі,
А вже будильник-День!Всавай!
І ніби не було ще й ночі.
Вже на ногах.Горить плита,
На стіл поставлений сніданок
І ніби Діва ти свята,
Виводиш діточок на ганок.
Всміхнися долі,а вона
Тобі всміхнеться ,і о диво,
Ти знову гарна,молода,
В твій слід вдивляюся вкрадливо.
В бокал наллю собі вина,
За тебе вип'ю -за Богиню,
Що через роки пронесла
Кохання й ніжність як святиню.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112112310493
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2012
автор: Віктор Гала