В пам'ять про голодомор
-Мамо!
Я бачив дуже страшний сон!
Як несли хлопчика малого.
А ще, казали він помер…
Помер, від голоду страшного.
Хіба буває так в житті?
Шматочок хліба не лишити.
Шукати вихід в мерзлоті :
Гнилу картоплю… просто жити.
І ті, млинці із бур’яну…
Хіба ще більше хтось голодний?
Якщо забрав надію всю -
Безжально, без сумління жодний.
Вже не пекуча кропива
Була, і жолуді в хустині.
Раніше батько діставав
Пшениці жменю… та загинув.
О Мамо! Це страшний лиш сон?
Живих так мало, плачуть люди.
Невже той віз візьме в полон.
Коли всі згинуть, зникнуть всюди…
Сумний лиш погляд, в ньому смута:
- Поспи ще сину, ще поспи.
Схожу в надії щось здобути.
Ти будеш жити, підожди!..
23.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379880
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2012
автор: Андрій Гагін