П. Глазовий
Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
– Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.
Пам’яті Павла Глазового…
Будяк не зможе прорости,
Бо «раундап» уб’є рослину.
Ви в нашій пам’яті завжди,
Хоч не сміється вже країна.
Життя, яке Ви прожили,
Роздаючи смішинки – чари.
Змінилось, квіти відцвіли,
З’явились усмішки – кошмари…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379902
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2012
автор: Віталій Назарук