Ти засинаєш, я до тебе у сні прийду,
скажу тихенько " Ангел мій, і в казку ніжну поведу"...
У серці щем , і горло знов болить ,
так часто йшла, здавалося на мить,
Що я без вас не можу жить...
І знов пишу, і знову згадую про вас,
такі прекрасні ваші очі, такі далекі і ясні,
як промінь сонця навесні, у снах наснилися мені...
Знов згадую тебе , твої слова і мужній погляд в майбуття,
Що знов мене вернуло до життя...
Я буду сильна обіцяю, ти сам казав що я смілива.
Світає знову! І день навіки зник, минає все так швидко,
я бачу лиш, як серце стис...
Я не твоя, і не для когось, немов із тисячі і я як вітерець
перед тобою промайнула ...
Не розрізняю де година, а де мить.
Я не достойна вас любить, але ж ти мучиш і вбиваєш,
а сам смієшся у цю мить,
моє ти щастя розділяєш, хоч іншу музу можеш полюбить...
Не зберігай той сум осінній , тебе засмучувать не стану,
пробач мені що дуже часто тобі пишу оці листи,
та тільки годі сподіватись , не зможеш відгукнутись ти...
Я тут , а ти далеко, але твій погляд зачаровує мене,
і може справді я така далека, що покохать не в змозі навіть і тебе...
для А.Т
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2012
автор: Gelli