З першим криком світ відпустив мене, тебе, нас.
Випустив, вкинув в океан, наче стару, залежану бляшанку.
Хтось втонув, а хтось поплив.
Горе ж тим, хто не визначився з місцем, хто збайдужів.
Повір, якщо у тебе велике серце, то варто боротись за нього.
Тільки не впускай новітній світ у свою душу,
Бо ж чим далі від світу, тим ближче до Тебе.
А взагалі-то краще мовчати.
Бо ж виношування тиші породжує розуміння прихованого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380273
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2012
автор: Олена Ганько