***
Витлію до дна, до днища!
Серце, сиве попелище,
Марно корчиться огудно -
Нині між людьми не людно...
Виє вітер, як вовчисько.
Близько вже межа чи близько,
Де голосить безімення
На розІп’ятих знаменнях?
Стогне мука, глас утрати.
Хто ж натикав ветхі лати
На святу праотчу клуню?
Лиш відлуння, все - відлуння...
Єхо, порожнечі струни...
Од котрої ж ми комуни?
За котрими ж ми братами
Голодіємо ротами?
І за чиїми божками
Вічно тягнемось руками,
Погубивши ду́ші, волю?
Розпач сіє по роздоллю,
Де останнє зе́рно тліє,
Нечекання, ненадію
І закурює марудно -
Нині між людьми не людно...
(13.10.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380329
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2012
автор: Леся Геник