Краще синиця в руках…

Вустами  шерхлими  німу  ворушу  тишу,
На  вістря  вій  нанизую  пітьму,
Гарячим  подихом  в  повітрі  я  колишу
Холодну  смутку  лінію  пряму.

Я  своїм  усміхом  зітру  печаль  і  тугу
І  висмію  все  те,  що  так  болить;
Свою  ж  собою  розчиняючи  напругу,  -
Синицею  впіймаю  щастя  мить.

Вхоплюся  міцно  я  за  хвіст  тієї  пташки
Маленькою  людиною.  Політ!
Втомився  я  за  журавлем  ходити  пішки,
Втрапляючи  в  застиглий,  власний  слід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380401
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2012
автор: Бойчук Роман