Сніг - як смішний лікар,ти - як моє щастя.
Я навіть уже не згадаю, скільки було біди.
Тільки троянди колючі серце скололи і душу.
Ніжно,але так надійно скажу тобі я не йди.
Вітер - як маків воїн, стебла на полі від квітів.
В сонці давно завмерли твоїх очей полюси.
Але мені бентежно, ти так не вмів радіти,
Зараз підносиш серце, що ж це таке поясни?
Я не холону, ні ще, я не ховаю обличчя
Душам морозним вранці я покажу шляхи.
Тільки ти ніжний-ніжний, серце моє, здається
Хоче тікати знову в макові ті вечори.
Ой, ти такий хороший, сонцю моєму радий,
Знаєш, я більше не зможу падати десь туди,
Завжди ти був так близько, завжди був біля мене
Але чому наше сонце не подає нам руки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380571
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2012
автор: Fiala