Почулось? Дзвін підків крізь часу пекторалі...
Як він сюди крізь вічність долетів?
Вже двадцять перший вік-машини,магістралі,
І раптом цей середньовічний дзвін підків...
Юнацька мрія-лицарі на конях!
І раптом наче блискавка вночі
Цей білий світ стає роздольним полем
і десь далеко вершник на коні...
Не знаю що це,сон,а може дійсність,
І хто вогонь цей в серці запалив...
Якщо ти лицар,О,якщо Ти-лицар!-
Я кину квітку лицарю до ніг!
Не зрадь мене,моя прекрасна мріє!
Хай мое серце вірить і горить,
Бо все ж не жив той,хто ні в що не вірив,
І не горів лиш той,хто вічно тлів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380810
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2012
автор: Оксана Юрченко