А я шкодую, що так мало
Я бачу щирих почуттів
Нас всіх окутала омана -
Що безліч маємо шляхів
Де посмішка така відверта?
Вуста насиченні теплом?
Навколо душі лише мертві
Словами ріжуть, як серпом
Я дуже рідко зустрічаю
Щасливі очі у людей
Чому байдужість вибачають?
Вона корисна як пірей
І все ж надію в серці маю
Що ви почуєте мене
Чи зроблять висновки? Не знаю
А я б змінив, хоча б себе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380897
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2012
автор: Андрій Марний