* * *
"З ким поведешся..." – знаю теж.
Хоч тисну клешню ракові,
не в адекватній мірі, все ж
із раком ми однакові.
Він під корчами має дім
і повзає по-своєму.
Авжеж, не родичі. А втім –
ми берег разом гоїмо.
Хай очищає. Все одно –
щипає, їсть чи щупає.
У чистім плесі видно дно.
І лебеді, і щуки є.
Уміння в кожного своє
зі складнощів виходити.
Терпіння справи не псує.
Тож головне – не шкодити.
...Пропали з воза лантухи.
Що ще? Давно забулося.
Повзуть лапаті лопухи,
до осоки не туляться.
Говорять, віз і нині там,
де жаби в жмурки граються.
Як не однакова мета –
для чого і впрягаються?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380998
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА