Віє вітер, стигне подих,
Чорна цятка ў сірім небі -
Вічний птах...
День піском збіга крізь пальці,
Серце тисне до нестями
Біль життя.
Озираюся навколо -
Чи то янгол бовваніє
Де-інде?
Вже запізно для молитви,
Бог – високо, храм – далеко,
Бозна-де...
А я молодий,
Кров гаряча зігріває,
Вічність триває бій,
Ворог лютий насідає.
Пліч-опліч стоїмо,
Та плечей усе меншає.
Ще мить – і бачу знов:
Ще один мій брат падає...
Куля зла летить по мене,
Не одна, а ціла зграя -
Смерть несуть.
Квітка бура на шинелі
Розквіла у люту зиму –
Сон мабуть?
Чи змогла ти, рідна ненько,
Мій останній зойк почути -
Твоє ім'я?
Як у вічність чи ў нікуди
Та з твоїм ім'ям на вустах
Линув я...
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381096
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.11.2012
автор: Скресла