Робот

Знеживлена  душа,  іржаве  серце  -
Покинутий  всіма,  забутий  Робот!?
На  мертвих  вже  вустах  застигли  герци,
Крізь  сліз  кришталь  в  очах  ятриться  холод.

І  холоду  торкнувся  промінь  Сонця,
Кришталь  в  очах  перетворивши  в  воду.
Упав  той  промінь  просто  в  серця  денце,  -
Іржа  осипалась..,  воно  забилось  знову.

Підживлена  душа  запроменіла,
Ввібравши  сили  з  сонячних  артерій.
Як  виявилось,  Робот  має  крила?!
Він  янгол  із  майбутнього  феєрій?!

...Посл́анець,  звідки  Сонце  вже  не  світить.
Він  тут  аби  змінити  все  майбутнє:
Щоб  там,  як  тут,  так  само  пахли  квіти
І  промені  світили  всемогутні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381148
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 29.11.2012
автор: Бойчук Роман