Навіщо слів дуже багато,
Їй говорити про любов,
Коли, не та в тебе зарплата,
Й лишитись можеш без трусів.
Навіщо зайві обіцянки,
Що все житя і на руках,
До рота не візьмеш і чарки,
Що купиш білий каділак.
Ще не потрібно говорити,
Що вірний будеш, як той пес,
До рота не візьмеш цигарки,
Цей все життя нестимеш хрест.
Яка б не була та зарплата,
Все ж віддавати всю не слід,
Не дай боже в сім»ї блокада,
Будеш смоктати тільки лід.
Ще не порібно більше разу,
В ночі до жінки приставати,
Цим доведеш її до сказу,
Почне із дуру ревновати.
Більше одного дня в неділю,
Посуду не потрібно мити,
Бо в щирість Вашу не повірить,
Почне любовниць всіх лічити.
Ще не потрібно каву в ліжко,
Коханій з ранечку носити,
Вона не встане, як те тісто,
Сніданок не почне робити.
Якщо підеш ти на рибалку,
Купи зарання карасів,
Бо, якщо зловиться русалка,
Не відбересся синяків.
Якщо захочеш на охоту,
Із другом в ліс, колись піти,
Роги не смій нести дохати,
Бо дома будуть вже такі.
Цей гімн, частушка, чи то байка,
Для справніж нас чоловіків,
Про це не знає лиш незнайка,
Ця мудрість йде з спокон віків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381371
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Дядя Вова