Про кохання тепер не
пишеться,
Бо на все є своя пора,
Всі надії мої, думи, мрії,
Щоб побільшало в світі
добра.
Щоб щасливо жили в
в світі мами,
І щоб чуйніші діти були,
Щоб жінки залишались
жінками –
Віз проблем на собі не
не тягли.
Щоб земля моя люба і
мила –
Набиралася сили щорік,
І на ній врешті – решт
відродився
Справедливий
козак – чоловік.
Щоб багаті не забували –
В домовини - кишень нема,
І що всім і багатим,
і бідним -
Небесам звітувати сповна.
Щоб гармонія щастя і миру
Панували поміж людьми,
і щоб доля по – материнські
Обгортала всіх нас крильми.
Мабуть я і смішна , і дивна,
Бо у світі так не буває –
Тільки мрія і віра в добро,
Шанс для кожного з нас
залишає.
30.04.2012р. Надія Таршин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381395
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Надія Таршин