Вона уміла щиро плакати
Співчувати….
Радіти….
Вона робила це так
Ніби востаннє
Так не всі зуміють
А вона цвіла…
Без крил літала в небесах
В душі завжди
Була весна
В її руках все оживало
І сенсу набувало…
Навіть, найбільші айсберги
Танули від її усмішки…
Вона рухалась лише вперед
Долаючи усі випробування
Проблеми…
Таких мало на землі …
Які щиро можуть жити….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381452
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Samolichenko Svitlana