Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних.
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом.
Ледве кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді стільки болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне.
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні...
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком.
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних,
Кров'ю - в сиру землицю!
Крути. Повстання. Поступ.
Пам'ять не вдасться стерти.
Скажем тиранам - досить!
Рабство - це гірше смерті!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними.
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Дух воскреси із праху!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381482
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: валькірія