Посеред поля стоїть скорботний дім,
Посеред неба простяглася кривава плаха.
Твій день завершується. Чуєш дзвін ?
Це храм серед пустелі грає Баха.
Серед безодні збудований майдан,
І люди там співають одну пісню.
А ввечері із храму пливе туман.
Скорботний дім спостерігає грізно.
А зранку в небо відлітають вбивці
Спокою і устрою майдану, що в безодні
Над храмом вдень літають птиці.
І нерухомі стіни дому дивляться холодні.
І кожен день зустрічає їх рутина,
Тих жителів майдану у безодні,
Лиш звук самотній з храму долине.
Щоб у небо прийняли душі скорботні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381518
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Коваль Богдан