Дрімає ліс зимовий вранці,
Закутаний у білий пух.
І одіяльця ті срібляться,
Хоча блиск місяця й потух.
І білі стеляться доріжки
Туди й сюди, туди й сюди,
Цариці щоб ступали ніжки,
Цариці білої - Зими.
Вона пройде поміж дерева
Та рукавом легким махне.
Кого ще там укрити треба?
Нікого, знай, не обмине!
Мороз і вітер - її слуги,
За першим покликом вже тут.
Малюють вправно візерунки,
З сніжинок ковдрочки плетуть.
Метелиця - їх помічниця,
Закрутить, щедро замете.
Вже задоволена цариця -
Робота йде, робота йде.
Промінчик сонечка лиш блисне
По сніжній білизні ковзне -
Іскриться снігове намисто
Зими-цариці дороге.
А ліс продовжує дрімати
У білій розкоші й красі.
І довго ще він буде спати,
Ще довго довго до весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381573
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Даринка Цікава