Не ве́рнуться, не ве́рнуть журавлі,
Що загубили небо перелітне...
Снує світанок роси по землі,
За хвилю - паторо́ччя непомітне.
Таке життя, і янголи такі,
І радощі, і смути неозорі...
Вгорі розтануть крилечка легкі,
Зоставивши сивіти ясні зорі.
Та хай за обрій доля не зове,
А дні у вікна – зовсім непривітні,
В душі усе ж лелеченько живе -
Отой, що мав вернутися у квітні...
(1.12.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381626
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2012
автор: Леся Геник