нині
тікаю від тиші
ховаючись у звуках
шукаючи нішу
де присутність у вухах
чужих голосів
є доказом несамоти...
а згодом
у рекурсі часів
я зажадаю звуки чистоти
прозорість тиші
і прозріваючи згадаю
Той голос вишній
я пам`ятаю -
весь світ у захваті
безмовно приголомшений
завмер у злагоді
і я ще до народження
вчуваю непорушні
звуки рая
що у душу
тишиною
промовляють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381726
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2012
автор: Олександр Деркач