П_оезія у вічність мандрувала,
А_кордами поранених сердець,
М_ене, в печалі, зачепила,
'
Я_мбами манивши під вінець,
Т_ебе, чомусь, з собою не позвала...
І, начебто, усе так має бути,
С_олодкі й легко ранені вуста
М_ені, чомусь, не можеться забути.
У снах вони до мене завітають.
Т_ендітно так доторкнуться руки...
К_расиво так і палко поцілують...
І лишуть в пам'яті ілюзії й рядки,
В_іршами ті ж у вічність помандрують.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381733
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2012
автор: mac\`opk@