Монахи праведні – старий і молодий –
В свою обитель звідкілясь вертались.
Та шлях їм заступив потік – розлив води –
Від ливнів сильних ріки розливались.
А на краю води побачили вони
Пригожу молодицю. (Рятуй Боже!)
Хоч треба їй пройти – боїться глибини...
Але ж... чи хтось їй, бідній, допоможе?
На руки жінку взять? Які там є труди?
Монахам же – по вірі неможливо!
Тому то молодий, подалі від біди,
Відсторонивсь від дівчини гидливо.
Старий же підійшов, молодку підхопив
І зграбно на руках поніс – на сушу...
А весь останній шлях монахи мовчки йшли,
Аж поки тишу юний не порушив:
«Як міг ти так зробить! Ти ж праведником був!
На руки жінку взяв – порушив цноту!»
Старий же відказав: «Відніс – та вже й забув!
А ти – її несеш ще й досі потай!»
Таццяна Дзям'янава
Прытча пра двух манахаў
Манахі-святары - стары і малады -
Вярталіся аднекуль у абіцель.
Ды шлях ім заступіў прасцяг - абшар вады -
З-за ліўняў моцных рэкі разліліся.
Ускрай жа той вады заўважылі яны
Малодку-прыгажуню. (Ратуй Божа!)
Хоць трэба ёй прайсці – баіцца глыбіні…
Але ж...ці хто ёй, беднай, дапаможа?
Жанчыну ў рукі ўзяць? Якія там труды?
Манахам жа - па веры немагчыма!
Таму вось малады, збягаючы бяды,
Агідна адвярнуўся ад дзяўчыны.
Стары жа падышоў, малодку падхапіў
І зграбна праз раку панёс - на сушу …
Ды ўвесь астатні шлях манахі моўчкі йшлі ,
Аж покуль цішыню юнак не ўзрушыў:
“Як мог ты так зрабіць! Ты ж праведнікам быў!
Жанчыну ў рукі ўзяў - парушыў воту!”
Стары жа адказаў: “Аднёс - ды ўжо забыў!
А ты – яшчэ дасюль нясеш употай!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381769
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 01.12.2012
автор: Валерій Яковчук