Ні, я не вірю в тво́є існування,
занадто чарівна для сірості цієї,
в очах твоїх мерехкотять дві феї,
я кожен раз прощаюсь з ними, мов в останнє.
Ти чарівниця? Ти крадеш свідомість?
Не признаєшся, але я у цьому певен -
занадто прагну я твоїх взаємин,
бо в них - жага́ й солодка невагомість.
Нехай панує світом почуття кохання!
Нам всім потрібен танець духу час від часу,
а твої очі - дві смарагдові прикраси,
прощаються зі мною кожен раз. немов в останнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2012
автор: Аскет