я
у Яві земній –
сутня –
у плоті́…
об`ємно,
тілесно,
фізично,
тактильно –
всіляко:
«я є!» – у живому житті…
всіма
відчуттями п`ятьма
(шістьма…) –
на Землі присутня
як і всі ми –
під впли́вами
мирських приваб і принад…
а водно́час:
зміщена кимось
у часовому вимірі,
наче фігурка шахова –
на декілька кроків назад…
я –
чийсь
спогад…
виходить, я –
не до решти сама
своя…
спо-гад…
спога-ди
залишаємо
одне в одному
навзаємні сліди…
у реальності сій
живі й сутні –
водночас
частково відсутні:
бо ми всі –
чиїсь спогади…
незабутні
заспиртовані
у чиїхось зга́дках
(вигад-ках!..)
сидимо непорушно
у
часових клітка́х –
там не співаємо…
на волю вибратися
ча́ємо…
навіть смерть на хресті
із кліто́к часових
не звільняє:
над пам`яття́ми
людськими
смерть!
влади не має…
не збагне пальпа́ція логіки
сутності краму,
знаного нами,
яко Простір-Час…
отакий
езотеричний фокус…
потаємне знання…
чи незнання –
блукаємо навмання
…а, може, ймення,
слово саме «Ісус» –
абревіатура,
«скорочення»:
ІС-нуючий
У
С-віт-лі …
(і в Світі,
тобто, на Землі…)
…ІС-нуючий незримо серед нас:
і явно,
і спога́дно водноча́с…
02.12.2012
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381862
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Валя Савелюк