Ти ведеш. На порожній землі вкотре вже граємо в хованки.
Ти щоразу здаєшся, немов, не у силах знайти.
Заблукав серед ліній, на долонях моїх намальованих.
Світ втомились тримати на спинах могутні кити.
Знов проходиш крізь мене. Вже вдесяте чи втисячне – байдуже.
Майже звикла за вдаваний біг вісімнадцяти літ.
Ти ще спробуй знайти. У тебе вірять кити. Кажуть, там уже
Наша черга тримати на плечах сполоханий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381930
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Опівнічниця