Зупинити дощ я не в силі
На душі важко і без нього
Розуміючи, що я ніби очищуюся
Від сорому, вчорашніх днів?
Дивлячись у гору бачу прекрасне
Стан своєї душі, схожий буревій.
І я стаю водою
Розпливуся по узбіччі.
Але це бажання не здійснене
й відчуття приємні на обличчі.
Сліз не видно, сорому немає,
Вони в одному танці із дощем.
А хотів би стати ним
Жахливим і прекрасним
Намагався увібрати цю природу,
А краплини проходять крізь долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: klovays